Від миру до повного примирення. Громадський сектор в пошуках українського шляху
Автор: Валентина Галка
Спеціально для НД
У Києві завершив роботу Форум громадських ініціатив "Примирення в українському суспільстві: на шляху до широкого публічного діалогу", що тривав 26 – 27 лютого 2015 року. Це заключний підсумковий етап проекту "Спільне майбутнє українського суспільства після Майдану. Сприяння взаєморозумінню і співпраці у запобіганні конфліктів". Проект був реалізований за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини і тривав сім місяців – з серпня 2014 року. Його організатори – Інститут з міжнародного співробітництва Німецької асоціації народних університетів (DVV International) та Інформаційно-дослідницький центр "Інтеграція та розвиток".
Проект покликаний поліпшити здатність лідерів місцевих громад у вирішенні та запобіганні конфліктів в українському багатонаціональному суспільстві через розширення міжрегіонального та міжкультурного діалогу та заохочення культурного розмаїття.
Громадські ініціативи представляли 11 регіонів України. І це не лише великі обласні центри, а й маленькі населені пункти. Всі вони звернулися до найбільш важких проблем українського суспільства. Кожен проект – це конкретні дії щодо подолання наслідків військових конфліктів у країні, налагодження діалогу між різними групами населення та владою, зокрема, між вимушеними переселенцями і місцевим населенням різних регіонів України. Ряд проектів були безпосередньо спрямовані на соціальну адаптацію та інтеграцію біженців з Криму, Донецької та Луганської областей та забезпечення їх соціальним і правовим захистом.
Форум тривав два дні. На пленарних засіданнях та під час роботи малих груп були представлені останні данні проектів, які стосувалися запобігання конфліктів, досвіду інших країн, зокрема Боснії і Герцеговини у питаннях профілактики, вирішення конфліктів і подолання наслідків військових дій. Обговорили також роль діалогу в українському суспільстві та важливість інноваційних освітніх програм для зниження напруженості. Йшлося також про ініціативи соціальних медіа та їх роль в профілактиці насильницьких конфліктів. Особливу увагу приділили викликам, що розколюють українське суспільство, а також позитивним тенденціям, які необхідно посилити.
"Примирення – це ключове слово для нашого майбутнього. А освіта - це один із шляхів до примирення. Знання історії своєї держави, здатність до критичного осмислення інформації, розуміння своєї ідентичності та спільні цінності – ось основа для примирення" – зауважила Голова Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України Лілія Гриневич, відкриваючи форум.
Українці можуть бути благодійниками і альтруїстами
Події останнього року суттєво змінили українське суспільство. Воно водночас як об’єдналося, так і поляризувалося. На регіональному рівні українцям так само важко чути людину з іншою думкою. "У суспільстві панує настрій переможця",- сказав керівник проекту "Спільне майбутнє українського суспільства після Майдану" Олег Смірнов. Як налагодити діалог, навчитися жити разом різним частинам однієї України? Над цим працювали учасники проекту. Ставка робилась на активну молодь, громадських лідерів, місцеву владу. Залучалися також журналісти та соціально і політично активне місцеве населення. Була організована серія шестиденних тренінгів, де активісти отримували практичні навички фасилітації, поведінки в умовах внутрішньо групових конфліктів. Працювали з проблемами ідентичності, дискримінації, боротьби з різними стереотипами суспільства.
Організатори проекту стверджують, що за сім місяців їхньої роботи вдалося, передусім, значно підвищити цікавість до подібних громадських ініціатив, був створений майданчик для спілкування людей, значно активізувалася співпраця громадських організацій і влади, посилилась єдність різних регіонів держави. "Будь-який конфлікт – це завжди лінія поділу", – зауважив Смірнов. Краще було б працювати на ранніх його стадіях, аби навчитися запобігати пожежі, а не гасити її. Такого висновку дійшли учасники форуму. Слід посилити також роботу з освітянами. Оскільки, ні шкільні психологи, ні класні керівники загальноосвітніх закладів виявилися не готовими до нинішніх викликів. Досить уповільнена реакція на нову ситуацію в країні і у місцевої влади. Локомотивом виступило саме громадянське суспільство, тоді як влада, навпаки, часто стримує громадянську ініціативу. Українці показали, що вони можуть бути альтруїстами, вони можуть бути благодійниками.
Вісім мільярдів гривень акумулювали громадські організації торік. Такі цифри навів Володимир Шейгус виконавчий директор ICAP "Єднання". За його словами, сьогодні в Україні зареєстровані понад 75 тисяч різних громадських організацій. Якщо помножити цю цифру як мінімум на 3 – 5 осіб, котрі в них працюють, і додати велику кількість волонтерів, то бачимо – громадський сектор України досить чималий. Відбувається і певна його трансформація. Ще років п’ять тому громадські організації сприймалися суспільством здебільшого як об’єднання, що беруть участь у якихось проектах і виграють гранти. Нині з’являється все більше організацій, які опікуються інтересами не якоїсь цільової групи, а конкретними проблемами місцевої громади. Цікаво, що такі об’єднання в регіонах користуються популярністю і довірою. У їхні фонди охоче жертвують громадяни.
Майже 80% усіх фінансових надходжень – це гроші місцевого бізнесу і приватні пожертви. На міжнародних донорів припадає лише незначна частка. Так званих "фондів громад" на сьогодні діє уже 23 організації. Вони активізують місцевих жителів, залучають їх до громадського життя і тим самим сприяють росту соціального капіталу. Все частіше громадяни не просто пасивно чекають допомоги, вони самі вчаться себе рятувати. Зайве тому підтвердження – волонтерський рух. Сьогодні в зоні АТО допомогу надають понад 200 громадських ініціатив. Їхню роль важко переоцінити.
Енергію конфлікту – в енергію творення
Формування громадянського суспільства пришвидшилось в післямайданний період. Станом на сьогодні в різних частинах України зафіксовано понад 3 тисячі громадянських протестів. Такий сплеск протестної активності свідчить, що суспільство готове контролювати ситуацію і брати відповідальність на себе. З’явився також особливий прошарок – вимушені переселенці. Не всі з мільйона біженців – соціально активні люди. Але є такі, що не лише самі впоралися з власною бідою, адаптувалися в нових умовах, а й стали допомагати психологічно слабшим. Іншими словами, вони перетворюють енергію конфлікту в енергію творення.
На регіональному рівні відбувається глобальне переосмислення людських цінностей. "Люди зрозуміли, що головне в житті – не гроші і навіть не відстоювання власної точки зору, головне – це мир", – зазначив Олександр Янковський – автор документального фільму "Ціна миру", знятого у рамках проекту "Спільне майбутнє українського суспільства після Майдану" і презентованого на форумі. За все доводиться платити. Сьогодні Україна розплачується за те, чого не робила 23 роки. Ми не шукали спільних ідей для об’єднання і примирення. Ними могли стати європейський вибір і повага до чужої думки. Вважає Янковський.
Вчитися на чужих помилках
"Можна мати мир, але не мати примирення", – заявив Златко Маліч – громадський діяч з Боснії і Герцеговини, котрий пережив війну у своїй країні. З трибуни форуму він закликав українців не повторювати важкий сценарій балканських країн. Чотири роки голоду, розрухи, насильства. Ця війна забрала близько 100 тисяч життів, 9 тисяч пропали безвісти, понад 2 мільйони стали біженцями. У результаті, цей конфлікт виявився "війною усіх проти всіх". Та найважче, на думку Маліча, те, що 20 років потому він й досі не вичерпався. Невеличка країна з населенням в 3,7 мільйонів мешканців поділена на три етнічні групи. Вона має трьох президентів, 14 парламентів, 179 міністрів. В країні – найскладніша в Європі система державного устрою і водночас, за словами доповідача, Боснія і Герцеговина – найбідніша на європейських теренах. Шанси на вступ до ЄС самі боснійці оцінюють як мінімальні, оскільки з такою складною і суперечливою державною структурою країна не має чіткої і узгодженої позиції щодо власного майбутнього розвитку. Триває боротьба з упередженнями, які глибоко вкоренились у свідомості трьох етносів. У кожного – власна думка на те, кого вважати героєм, а кого злочинцем; хто є зрадником, а хто миротворцем; що слід пам’ятати, а що забути; що важливіше – справедливість чи любов.
Цвинтар в Сараєво
Порівнюючи український конфлікт з боснійським, громадський активіст наголосив, що розглядати мир виключно як відсутність воєнних дій недостатньо. Для укріплення миру і справжнього примирення між людьми мають поєднатися разом любов, справедливість, правда та милосердя.