Про Нацдіалог

Національний діалог є інструментом напівофіційної внутрішньої дипломатії, який протягом останніх років активно застосовується для врегулювання конфліктів у різних країнах. Механізм національного діалогу був застосований у багатьох країнах у перехідні періоди їх розвитку. 

Національний діалог є суспільним переговорним механізмом, покликаним розширити спектр учасників, залучених до врегулювання ситуації під час перехідних процесів, що виникли внаслідок певних конфліктів. Такий механізм заснований на намаганні відійти від вироблення та прийняття рішення виключно представниками владних еліт, а натомість залучити до цього процесу представників різних соціальних, етнічних, культурних та інших груп, думка яких часто не враховується або ігнорується, що в результаті призводить до загострення конфліктної ситуації.

Проблемою українського суспільства є відсутність культури діалогу — передусім на політичному рівні. Починаючи з моменту проголошення незалежності, в українському політичному середовищі головне місце займали дебати, метою яких є доведення правоти своєї позиції. Така ситуація тривалий час ретранслювалася на суспільний та громадський рівень, зокрема через ЗМІ. Це, у свою чергу, сприяло розкачуванню маятника конфронтації, що в результаті призвело до збройного протистояння.

Спроби ігнорувати необхідність ведення діалогу новою політичною елітою неодмінно призводитиме до посилення напруги у суспільстві і сприятиме зростанню відцентрових та дезінтеграційних процесів.

У цьому зв’язку зростає роль неофіційної дипломатії у проведенні як внутрішньоукраїнського діалогу, так і діалогу із зовнішніми зацікавленими сторонами.

В Україні кристалізувалася низка діалогових ініціатив українських та міжнародних громадських організацій, спрямованих на пом’якшення наслідків конфлікту та запобігання виникненню нових.

Особливостями діалогових ініціатив українських громадських організацій є те, що більшість з них виникли спонтанно та хаотично у відповідь на кризову ситуацію в країні та загострення конфронтації у суспільстві. Ініціативи зароджувалися у різних куточках України і носили як локальний, так і загальнонаціональний характер. Таким чином, відчуваючи брак дій зі сторони держави у напрямі пошуку загальнонаціонального консенсусу, громадянське суспільство взяло на себе ці функції.